Рішення Ізраїлю завдати удару по Ірану 13 червня 2025 року не було імпульсивним. То справді був прорахований крок, зумовлений поєднанням чинників. Іран перебуває на межі прориву у своїй ядерній програмі. Його риторика проти Ізраїлю та Заходу продовжує ескалуватися протягом десятиліть. Одних лише цих факторів достатньо, щоб раціональна дія стала можливою. Але як щодо таймінгу? Це предмет особливих дебатів.
Геополітична ситуація змінилася на користь Ізраїлю. Війна між Ізраїлем та ХАМАС позбавила Іран його військового впливу. Його ресурси вже сильно виснажені. Пряма військова присутність значно скоротилася. Водночас переговори про нову ядерну угоду зі Сполученими Штатами зайшли в глухий кут. Ця нерішучість знімає дипломатичні обмеження. Вона також знижує безпосередню загрозу скоординованої західної відповіді, якщо Ізраїль почне односторонні дії.
13 червня 2025 року відкрилося вузьке вікно можливостей. Ізраїль може скористатися слабкостями Ірану. Можна завдати ударів із мінімальним ризиком для своїх військ. Важливо, що це можна зробити без втрати США. Уряд США шокований зривом переговорів. Втручання малоймовірне. Цей хід став стратегічною ставкою. Він залежав від точного таймінгу та чіткого розуміння міжнародної втоми.
