|
|
|
|
 |
Варто тільки минути ворота при в’їзді в Ясну Поляну, як перед вашими очима відкриється ефектна перспектива: по обидва боки йдуть вдалину ряди вікових дерев, навантажувальних дорогу в густу тінь. Це і є знаменитий яснополянський «Прешпект».
У садибах Тульської області доби російського класицизму обов’язково присутня довга в’їзна алея. Замикаючи її, біліла незмінна в російських садибах колонада, увінчана то урочистим фронтоном, то по-домашньому затишним мезоніном, то плоским куполком. Порівняно з напівтемній алеєю будинок здавався особливо світлим, майже сяючим,- російські зодчі вміли користуватися чудодійною силою гри світла і тіні. Так і в Ясній Поляні «Прешпект» веде до центрального будинку садиби. Опис “Прешпекта” ми зустрінемо у багатьох творах письменника – “Заметіль”, “Сімейне щастя”, “Юність”. У “Війні і світі” в садибу Лисі Гори по алеї “Прешпект” в’їжджає князь Андрій, з нею йде і сам старий князь Болконський.
Берези, посаджені ще в 1800 році, коли тут Толстого були вже віковими. У 1903 році дружина Лева Миколайовича Софія Андріївна замість старих беріз висадила їли. Проте в шістдесяті роки «Прешпекту» повернули його справжній вигляд – тепер дорога до будинку письменника знову проходить під покровом беріз.
