 |
За руїнами Генуезької фортеці, в старовинному міському районі, званому Карантин, починається вузька стежка, що веде до стрімкого мису Іллі – крайній західній частині Феодосійської затоки.
Західна частина затоки здавна створювала загрозу судноплавству: скелястий і непередбачуваний мис Іллі таїв у собі небезпеку. В період осінньо-зимових штормів тут нерідко гинули кораблі, розбиваючись об каміння. У лютому 1899 року був вперше запалено вогонь на побудованому тут маяку, і мис Святого Іллі придбав навігаційне значення. Своїм виникненням маяк зобов’язаний Е. Н.Рукавишникова, яка пожертвувала кошти на будівництво. Таким чином вона віддячила місто за лікування свого сина від туберкульозу: морське повітря Феодосії пішов на користь юнака, і хвороба відступила. З тих пір вже багато років маяк вірою і правдою служить мореплавцям. Територію маяка потрапити не можна, але зате можна побродити по його околицях.
Під глинистими уступами мису Іллі, щедро накритими покривалом степових трав, тягнеться вузька смужка галькового пляжу з мініатюрними бухтами, дивовижно прозорою водою і кам’янистим дном, порослих водоростями. Вода настільки чиста, що навіть з вершини мису можна розглянути кожен камінь на дні. З пляжів цих бухт відкривається розгорнута панорама всього Феодосійської затоки від центру міста до селища Приморський і далі до мису Чауда.
