|
|
|
|
 |
Комплекс монастиря бернардинців (XVI-XVIII ст.) – ще один найбільший архітектурний ансамбль Гродно. Його вигляд складним сплетінням трьох стилів: готики, ренесансу і бароко. Незважаючи на гадану еклектичність, всі архітектурні елементи являють собою гармонійну і виразну єдину композицію. Інтер’єр прикрашають ренесансні скульптури, різьблення, ліплення і фресковий живопис.
Монастирський комплекс утворюють костел, житлові корпуси, багатоярусна дзвіниця. Самий перший, дерев’яний монастир, що був заснований тут, на землях, подарованих в XV столітті бернардинцам, в 1494 році. У другій половині XVI століття, коли Гродно став фактично столицею Речі Посполитої, король Жыгимонт III заснував тут мурований костел при монастирі. Він був освячений єпископом віленським вже на початку XVII століття, у 1618 році, про це свідчить меморіальна дошка.
Пізніше комплекс монастиря постраждав при пожежі і на початку XVIII століття був реставрований з невеликою перебудовою. У 1863 році монастир був скасований, а костел став парафіяльним.
Розташований на високому березі Німану, є однією з домінант у панорамі міста.
